Україна: Молодь у сучасній українській політиці

Partager l'article :

Les jeunes dans la politique ukrainienne. Avec cet article nous essayons d’analyser les tendances contemporaines de la participation des jeunes dans la vie politique en Ukraine. D’une part les jeunes gens contemporains restent un groupe le plus actif de la population, un vrai moteur des changements sociaux et politiques, de l’autre – ils deviennent plus en plus apolitiques et passifs. Il est à regretter que ces dernières années le niveau d’intérêt des jeunes à la politique est en baisse constante. C’est pourquoi l’État aborde la nécessité persistante d’accroître ses efforts enfin de rendre la vie sociale et politique des jeunes plus dynamique, de les orienter vers les activités politiques, de leur inculquer de la vraie culture politique.

Youth in Ukrainian politics. In this review analyze the current trends in young people’s participation in the political life of Ukraine. On the one hand, modern Ukrainian youth remains the most active social group, the driver of socio-political changes, and on the other hand – apolitical and passive. In recent years, the level of interest in politics has declined markedly. That is why the state faces the urgent tasks of activating the social and political activities of young people, their involvement in political activities, the upbringing of political culture.

У суспільно-політичному житті України важливу роль відіграє молодь. У період реформування, коли після революційних подій 2013-2014 рр. держава стала на шлях європейського розвитку, саме молодь виступає каталізатором та двигуном суспільних змін. Також молодь виступає провідником соціально-економічного, політичного і духовного відродження, рушієм нових якісних змін, викликаних потребами сьогодення. Тому держава, що прагне прогресивного розвитку, потребує якомога повнішого залучення молоді до трансформаційних процесів і прийняття політичних рішень.

Mетою цієї статті є дослідження участі молоді у політичному житті України.

Більшість українських дослідників вважають, що саме молодь є провідною рушійною силою соціальних змін в суспільстві та державі в цілому. Дану тезу підтверджують й події «Революції Гідності» (2013-2014 рр.), де молодь стала каталізатором суспільних змін і звершень.

Слід зауважити, що молодь в Україні займає найбільший відсоток всього сукупного населення країни. На 10 000 жителів припадає 470 студентів, які навчаються у вищих навчальних закладах країни і 121 особа – це ті, що навчаються у коледжах та технікумах. При цьому, українська молодь дотична майже до усіх сфер суспільного життя і задіяна до найбільших державницьких процесів в Україні. Адже саме ця соціальна група потребує покращення та розвитку Української держави.

В цих умовах політична участь набуває нового значення, адже процес формування свідомості у молодого покоління найбільше проявляється у студентів. Саме студентство зіштовхується з проблемою різниці між установленими нормами та реальністю. Внаслідок чого, через невідповідність нав’язаних ідеологізованих установок у молоді формуються бунтарські та анархічні настрої, на які значно впливає і низький рівень життя в державі. З іншого боку – саме у молодого покоління формується нове патріотичне сприйняття та нова політична свідомість, яка поступово вливається у громадське суспільство в цілому [1; 2].

Тому, більшість представників сучасної молоді пов’язують трансформацію українського суспільства та процеси українського державотворення з докорінними змінами економічної моделі суспільства та побудовою соціальної правової держави [5].

Серед напрямків реформування молодь орієнтується на зміни в системі освіти, спрямовані на виховання національно свідомого населення. Серед опитаних молодих людей таких налічується 81 %. За прийняття податкового кодексу, легалізацію тіньової економіки виступають 74 %, а проти – 26 %; соціальний захист, зарплата не нижче прожиткового мінімуму: так – 93 %, ні – 7 %; скасування права недоторканості депутатів усіх рівнів: так – 1 %, ні – 29 %; скасування пільг чиновникам і депутатам: так – 76 %, ні – 24 %; скорочення управлінського персоналу: так – 79 %, ні – 21 %; впровадження програми, спрямованої на забезпечення юридичного та соціального захисту дитини: так – 89 %, ні – 11 %; заохочення до видання україномовної літератури (наукової, технічної і художньої), преси, програм радіо, телебачення: так – 51 %, ні – 49 %; боротьба з корупцією, криміналізацією суспільства: так – 91 %, ні – 9 % [8].

Для того, щоб визначити рівень залучення української молоді до політичних процесів слід звернути увагу на дані соціологічних опитувань, результати яких свідчать, що лише 23% молоді (14-35 років) постійно стежать за політичним життям в Україні. Ще 41% – за головними подіями, тоді як другорядні залишаються поза їх увагою. У 21% молоді – інтерес до політики проявляється зрідка, а 12% взагалі не цікавляться нею. До політичного життя в Україні, а саме до участі у політичних партіях, заходах залучено лише 4% молодих людей. У той час, коли у США ситуація навколо політичної участі є абсолютно протилежною. Так, результати опитування американської молоді проведеного у 2014 році колективом науковців Чиказького університету (Unіversіty of Chіcago) та Мілсівського коледжу свідчать, що понад 40% молодих американців, віком від 15 до 35 років взяли безпосередню участь у політичних акціях, і 44% – беруть опосередковану участь у діяльності політичних партій [8; 6; 7].

Про низький рівень політичної активності української молоді свідчить і участь молоді у виборах. Вибори, є прямим засобом здійснення народовладдя в Україні, проте явка молоді на виборах в Україні характеризується доволі низьким відсотком. Так, на парламентських виборах 26 жовтня 2014 р. найактивнішими, як і на виборах 2012 року, були громадяни віком 50-59 років (явка склала понад 65%). Найменш активною була молодь віком 18-24 років (на вибори прийшов лише кожен третій) [3]. Про це свідчать дані Міжнародного екзит-полу (Соціологічна група “Рейтинг”). Наприклад, частка тих, хто взяв участь у парламентських виборах 2012 р., серед молоді віком до 29 років була меншою на 4,5% від старшого покоління, а рівень участі у виборах становив 47% (найнижчий показник за весь час проведення екзит-полів) [10, с. 62]. У парламенті 2014 р. кількість народних депутатів, які підлягають під категорію молоді складає приблизно 8 % [7].

Результати національного екзит-полу, який у день виборів Президента України (2014 р.) спільно провели Фонд «Демократичні ініціативи», Київський міжнародний інститут соціології та Центр Разумкова свідчать, що громадяни віком від 18 до 29 років склали лише 44%. Молоді люди ніколи не були дуже активними на виборах. Проте у 2004 році можна було побачити високу явку на дільницях саме представників молоді – 71%. Диференціацію можна спостерігати на наступній діаграмі [3; 7; 9].

 

Відзначимо, що молодь рідко користується як активним, так і пасивним виборчим правом. Проблема не тільки в низькій політичні участі, а й у несприйнятті молодого кандидата як потенційно успішного лідера. По-перше, виборець не вірить молодій людині і тому не голосує за неї. По-друге, у молодих людей, які висунули свої кандидатури, часто немає необхідних навичок, досвіду, знань і вміння вести передвиборчу боротьбу нарівні з їхніми старшими колегами. По-третє, відсоток молодих людей, що приходять на вибори і потенційно здатних підтримати молодих кандидатів, дуже низький [1; 6; 7].

Останнім часом, серед сучасної молоді взагалі спостерігається зниження зацікавленості політикою. Підміна понять, корупція, політичні конфлікти, маніпуляції громадською думкою створюють у молоді образ політики як «брудного явища», втрачається бажання цікавитись і безпосередньо брати в ній участь. Додамо сюди також політичний клієнтелізм [11], який в українському суспільстві часто практикується на всіх рівнях, але найчастіше зустрічається на локальному. Бідність, відсутність професійної бюрократії та політична неграмотність населення стають головними причинами такої політики.

Для більшості молодих людей політична сфера здається якоюсь «недосяжною», адже на неї не можна вплинути, зокрема, таке ставлення характерне для групи людей з низьким інтересом до політики. Ще однією причиною є сприймання політичних новин та коментарів, як розважальну інформацію, а не важливий елемент політичної культури.

Отже, сучасна українська молодь залишається найбільш активною соціальною групою, каталізатором суспільних змін в суспільстві. Певна частина молоді активно бере участь у протестних акціях, як соціального, так і політичного характеру. Яскравим прикладом стали помаранчева революція 2004 р та Революція гідності 2013-2014 рр. Водночас за останні роки рівень зацікавленості політикою помітно зменшився. Така ситуація спричинює низьку явку на виборах серед молодого населення, а основною віковою групою яка голосує залишаються громадяни віком від 50-59 років, серед яких значна частина ностальгує за радянським минулим. На жаль, українська молодь у своїй більшості, залишається аполітичною та суспільно пасивною соціальною групою. Саме тому перед державою і суспільством постають актуальні завдання активізації суспільно-політичної діяльності молоді, їх залучення до політичної діяльності, виховання політичної культури.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Бондар Т. В. Молодіжна субкультура: сучасні вияви // Український соціум. – 2003. – № 1(2). – C. 24-29.
  2. Бородін Є. І. Держава і молодь: історія ювенального законодавства в Україні (середина 80-х – початок 90-х років ХХ ст.). – К.: Укр. центр політ. менеджменту, 2004. – 238 с. 3.
  3. Вибори Президента 2014 [Електронний ресурс] / – Режим доступу: https://www.oporaua.org/vybory/vybory-prezydenta-2014 (29.03.2018).
  4. Депутатські фракції і групи VIII скликання [Електронний ресурс] / Офіційний веб-портал Верховної Ради України. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_fractions (11.02.2018).
  5. Каретна О.О. Політична активність молоді як умова соціально-політичних трансформацій в Україні [Електронний ресурс] / О.О. Каретна. – Режим доступу: http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/1580/Keretna.pdf?sequence=1&isAllowed=y (29.03.2018).
  6. Лук’янова Н. Державна молодіжна політика в Україні / Н. Лук’янова // Віче. – 2009. – № 22.
  7. Молодь в Україні. Дослідження молодіжного сектору: проблеми та перспективи. – К.: Студія «uStudio Design», 2006. – 169 с. [науковий вісник]: Збірник наукових праць. – К., 2008. – Вип 13.
  8. Опитування [Електронний ресурс] / Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва. – Режим доступу: http://dif.org.ua/category/opinion-polls (29.03.2018).
  9. Плоский К. Участь молоді у розвитку місцевої демократії в Україні: проблеми та перспективи / К. Плоский // Український соціум. – 2005. – № 1.
  10. Участь молоді в суспільному житті: досвід, можливості, бар’єри: щорічна доповідь Президенту України, Верховній Раді України, кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2011 року) [Електронний ресурс] / Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Державна служба молоді та спорту України. – Київ:, 2012. – 222 с. – Режим доступу: http://dsmsu.gov.ua/media/2013/01/23/3/Dopovid_2012_s.pdf (05.02.2018).
  11. Clapham С. Private Patronage and Public Power: Political Clientelism in Modern state. – London: Pinter, 1982.

 

Partager l'article :

Soyez le premier à commenter

Laissez un commentaire